Список дітей, яких убила росія:
реєстр містить імена 160 дітей, але тут тільки дані, які вдалось встановити з відкритих джерел
Дата убивства
ПІБ
Вік
Місце загибелі
Дата народження
Дата убивства
Дата убивства
ПІБ
ПІБ
Вік
Вік
Місце загибелі
Місце загибелі
Дата народження
Дата народження
24 лютого
13 років
КПП Дитятки, Київська обл
Дата убивства
24 лютого
Вік
13 років
Місце загибелі
КПП Дитятки, Київська обл
Дата народження
24 лютого
17 років
с. Семихатка, Херсонська обл
Дата убивства
24 лютого
ПІБ
Вік
17 років
Місце загибелі
с. Семихатка, Херсонська обл
Дата народження
24 лютого
1,5 місяці
6 років
м. Нова Каховка, Херсонська обл
05.01. 2022 р.н.
2015 р.н.
Дата убивства
24 лютого
Вік
1,5 місяці
6 років
Місце загибелі
м. Нова Каховка, Херсонська обл
Дата народження
05.01. 2022 р.н.
2015 р.н.
25 лютого
10 років
с. Базаліївка, Харківська обл
Дата убивства
25 лютого
Вік
10 років
Місце загибелі
с. Базаліївка, Харківська обл
Дата народження
25 лютого
Даніїл ШМАГЛІЙ
17 років
м. Гостомель Київська обл
19.06.2004 р.н.
Дата убивства
25 лютого
ПІБ
Даніїл ШМАГЛІЙ
Вік
17 років
Місце загибелі
м. Гостомель Київська обл
Дата народження
19.06.2004 р.н.
26 лютого
Аліса ХЛАНС
7 років
м. Охтирка, Сумська обл
26 лютого
Поліна СІМОРОЗ
1 рік
м. Бородянка Київська обл
Дата убивства
26 лютого
ПІБ
Поліна СІМОРОЗ
Вік
1 рік
Місце загибелі
м. Бородянка Київська обл
Дата народження
27 лютого
Максим РЄПІН
16 років
м. Волноваха Донецька обл
13.03.2005 р.н.
Дата убивства
27 лютого
ПІБ
Максим РЄПІН
Вік
16 років
Місце загибелі
м. Волноваха Донецька обл
Дата народження
13.03.2005 р.н.
28 лютого
Ростислав ПІЧКУР
13 років
с. Бузова Київська обл
05.08.2008 р.н.
Дата убивства
28 лютого
ПІБ
Ростислав ПІЧКУР
Вік
13 років
Місце загибелі
с. Бузова Київська обл
Дата народження
05.08.2008 р.н.
28 лютого
Арсеній КОЛАБІН
14 років
м. Кухарі Київська обл
Дата убивства
28 лютого
ПІБ
Арсеній КОЛАБІН
Вік
14 років
Місце загибелі
м. Кухарі Київська обл
Дата народження
28 лютого
Іван КАРНАУХ
16 років
м. Харків
06.07.2005 р.н.
Дата убивства
28 лютого
ПІБ
Іван КАРНАУХ
Вік
16 років
Місце загибелі
м. Харків
Дата народження
06.07.2005 р.н.
01 березня
Єва СМІЩУК
3 роки
м. Бородянка Київська обл
22.11.2018 р.н.
Дата убивства
01 березня
ПІБ
Єва СМІЩУК
Вік
3 роки
Місце загибелі
м. Бородянка Київська обл
Дата народження
22.11.2018 р.н.
01 березня
Анастосія СТОЛЮК
10 років
с. Шибене, Київська обл
Дата убивства
01 березня
ПІБ
Анастосія СТОЛЮК
Вік
10 років
Місце загибелі
с. Шибене, Київська обл
Дата народження
01 березня
Катерина ПІХУР
12 років
м, Київ
Дата убивства
01 березня
ПІБ
Катерина ПІХУР
Вік
12 років
Місце загибелі
м, Київ
Дата народження
01 березня
Анастасія МОСТОВА
17 років
м, Херсон
Дата убивства
01 березня
ПІБ
Анастасія МОСТОВА
Вік
17 років
Місце загибелі
м, Херсон
Дата народження
02 березня
Валерія ПІСКОВЕЦЬ
12 років
м, Бородянка, Київська обл
Дата убивства
02 березня
ПІБ
Валерія ПІСКОВЕЦЬ
Вік
12 років
Місце загибелі
м, Бородянка, Київська обл
Дата народження
02 березня
Ілля ПЕРЕЖОГІН
15 років
м, Маріуполь, Донецька обл
02.03.2022
Дата убивства
02 березня
ПІБ
Ілля ПЕРЕЖОГІН
Вік
15 років
Місце загибелі
м, Маріуполь, Донецька обл
Дата народження
02.03.2022
02 березня
Денис САВЧЕНКО
16 років
м, Маріуполь, Донецька обл
.
Дата убивства
02 березня
ПІБ
Денис САВЧЕНКО
Вік
16 років
Місце загибелі
м, Маріуполь, Донецька обл
Дата народження
.
03 березня
Нікіта ПЕРЕГОН
Аріна ПЕРЕГОН
3 роки
9 років
м, Ізюм Харківська обл
15.08.2012 р.н.
04.07.2018 р.н.
Дата убивства
03 березня
ПІБ
Нікіта ПЕРЕГОН
Аріна ПЕРЕГОН
Вік
3 роки
9 років
Місце загибелі
м, Ізюм Харківська обл
Дата народження
15.08.2012 р.н.
04.07.2018 р.н.
03 березня
Гліб ЖЕЛДАК
14 років
м, Чернігів
11.02.2008 р.н.
Дата убивства
03 березня
ПІБ
Гліб ЖЕЛДАК
Вік
14 років
Місце загибелі
м, Чернігів
Дата народження
11.02.2008 р.н.
04 березня
Кирило ЯЦЬКО
1,5 роки
м, Маріуполь, Донецька обл
Дата убивства
04 березня
ПІБ
Кирило ЯЦЬКО
Вік
1,5 роки
Місце загибелі
м, Маріуполь, Донецька обл
Дата народження
04березня
Іван ІВАНОВ
15років
с. Блиставиця Київська обл
4 березня 2022 року хлопець з родиною намагався покинути захоплене окупантами рідне село, Але російські військові обстріляли їх авто біля села Блиставиця на Київщині.
Сусідка родини Тамара пригадує, як разом із матір'ю хлопця Іриною намагалися забрати тіло Івана.
«Ми підійшли до авто, Ірочка впала на коліна біля сина, але він був вже мертвий. Іра смикнула з-під колеса рюкзачок Вані, його підручники за 9-й клас були розкидані. Вона схопила ці книжки, його кросівок, почала збирати. «Я кажу: Ірочка навіщо ти це береш?» А вона у стані шоку кричить: «Це ж Ванічки, мені потрібно їх зібрати», – сказала Тамара.
Тамара розповіла, що Іван виріс на її очах, був добрим хлопцем. Дуже любив молодшу сестричку й майже не розлучався з нею.
Тіло Івана з розбитої машини відвезли на тачці й закопали у дворі. Після ексгумації 15-річного хлопця поховали на Бучанському цвинтарі.
У загиблого Івана Іванова залишилися батьки та сестра.https://www.victims.memorial/people/ivan-ivanov
Дата убивства
04березня
ПІБ
Іван ІВАНОВ
Вік
15років
Місце загибелі
с. Блиставиця Київська обл
Дата народження
4 березня 2022 року хлопець з родиною намагався покинути захоплене окупантами рідне село, Але російські військові обстріляли їх авто біля села Блиставиця на Київщині.
Сусідка родини Тамара пригадує, як разом із матір'ю хлопця Іриною намагалися забрати тіло Івана.
«Ми підійшли до авто, Ірочка впала на коліна біля сина, але він був вже мертвий. Іра смикнула з-під колеса рюкзачок Вані, його підручники за 9-й клас були розкидані. Вона схопила ці книжки, його кросівок, почала збирати. «Я кажу: Ірочка навіщо ти це береш?» А вона у стані шоку кричить: «Це ж Ванічки, мені потрібно їх зібрати», – сказала Тамара.
Тамара розповіла, що Іван виріс на її очах, був добрим хлопцем. Дуже любив молодшу сестричку й майже не розлучався з нею.
Тіло Івана з розбитої машини відвезли на тачці й закопали у дворі. Після ексгумації 15-річного хлопця поховали на Бучанському цвинтарі.
У загиблого Івана Іванова залишилися батьки та сестра.https://www.victims.memorial/people/ivan-ivanov
04березня
Аріна БУТИР
4роки
Мішково-Погорілове, Миколаївська обл
5 березня в с. Мішково-Погорілове Миколаївської області внаслідок російського обстрілу загинула 4-річна Аріна Бутир.
Дата убивства
04березня
ПІБ
Аріна БУТИР
Вік
4роки
Місце загибелі
Мішково-Погорілове, Миколаївська обл
Дата народження
5 березня в с. Мішково-Погорілове Миколаївської області внаслідок російського обстрілу загинула 4-річна Аріна Бутир.
04березня
Богдан ХАРЧЕНКО,21.12.2007 р.н.
Данило ХАРЧЕНКО,24.12.2010 р.н.
14років
11років
Чернігівська обл
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Оксана Болтушкіна разом із синами 5-класником Данилом та 8-класником Богданом переїхала до батьків у село Красне на Чернігівщині.
Але і там їм довелося ховатись від обстрілів у льосі, іноді – у будинку за двома стінами. Діти дуже боялись, хоча і намагались цього не показувати мамі. Оксана спостерігала за тим, як зі села їхали люди. Вона постійно була на зв’язку із колишнім чоловіком Сергієм, який просив покинуте Красне.
5 березня жінка таки зважилась на це. Її батько Ігор Болтушкін зранку поїхав на велосипеді глянути, чи їдуть машини у бік Києва. Якщо так – то думали, що й донька може рушати. Повернувся, сказав Оксані, що бачив автівки. Вона покидала речі у машину, посадила синів та кота, якого із собою привезли із Чернігова, й сіла за кермо. Ігор вирушив з ними, щоби показати дорогу на трасу.
«Коли прощались, я сказав Богданові, щоби він був на зв'язку, бо донька ж за кермом. «Бережіть маму», – мої останні слова перед тим, як рідні поїхали. Я стояв та дивився, як рушила автівка», – згадує чоловік.
За кілька хвилин машина зникла з поля зору. А далі пролунав вибух. Ігор почав набирати рідних, вони не відповідали. Чоловік взяв велосипед та поїхав у бік вибуху. Через п’ять кілометрів побачив, що автівка доньки палає.
«Хлопці горіли у машині, а Оксана лежала поряд. Її викинуло. Я так кричав... І все це під постійними обстрілами. Думав – хай би мене там вбило, щоби поряд з ними лежав», – говорить Ігор.
Автівка Оксани Болтушкіної наїхала на міни, що лежали на обох смугах дороги на Київ. Ігор розумів, що загиблих рідних слід забрати додому. Він повернувся до будинку. Через руки, які тремтіли, не зміг завести машину.
«Взяли з дружиною ковдри та пішли по селу шукати тих, хто міг би нас відвезти. Ледь знайшли сусіда, його ще й треба було вмовляти – боявся їхати на заміновані шляхи».
Чоловік на авто побоявся під’їжджати близько до автівки, яка ще палала. Ігор з Галиною кілька метрів йшли пішки, потім із вогнегасника загасили машину та забрали тіла своїх онуків та доньки. Вже у селі батьки розшукували домовину – вдалося знайти лише одну, для доньки.
Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.
Обстрілювали Красне і під час поховання Оксани та її синів. Вісім разів чоловікам, які копали могилу, довелось падати на землю, щоб сховатись від снарядів.
Після того, як росіян вигнали з Київщини та північних регіонів, Оксану зі синами перепоховали.
Дата убивства
04березня
ПІБ
Богдан ХАРЧЕНКО,21.12.2007 р.н.
Данило ХАРЧЕНКО,24.12.2010 р.н.
Вік
14років
11років
Місце загибелі
Чернігівська обл
Дата народження
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Оксана Болтушкіна разом із синами 5-класником Данилом та 8-класником Богданом переїхала до батьків у село Красне на Чернігівщині.
Але і там їм довелося ховатись від обстрілів у льосі, іноді – у будинку за двома стінами. Діти дуже боялись, хоча і намагались цього не показувати мамі. Оксана спостерігала за тим, як зі села їхали люди. Вона постійно була на зв’язку із колишнім чоловіком Сергієм, який просив покинуте Красне.
5 березня жінка таки зважилась на це. Її батько Ігор Болтушкін зранку поїхав на велосипеді глянути, чи їдуть машини у бік Києва. Якщо так – то думали, що й донька може рушати. Повернувся, сказав Оксані, що бачив автівки. Вона покидала речі у машину, посадила синів та кота, якого із собою привезли із Чернігова, й сіла за кермо. Ігор вирушив з ними, щоби показати дорогу на трасу.
«Коли прощались, я сказав Богданові, щоби він був на зв'язку, бо донька ж за кермом. «Бережіть маму», – мої останні слова перед тим, як рідні поїхали. Я стояв та дивився, як рушила автівка», – згадує чоловік.
За кілька хвилин машина зникла з поля зору. А далі пролунав вибух. Ігор почав набирати рідних, вони не відповідали. Чоловік взяв велосипед та поїхав у бік вибуху. Через п’ять кілометрів побачив, що автівка доньки палає.
«Хлопці горіли у машині, а Оксана лежала поряд. Її викинуло. Я так кричав... І все це під постійними обстрілами. Думав – хай би мене там вбило, щоби поряд з ними лежав», – говорить Ігор.
Автівка Оксани Болтушкіної наїхала на міни, що лежали на обох смугах дороги на Київ. Ігор розумів, що загиблих рідних слід забрати додому. Він повернувся до будинку. Через руки, які тремтіли, не зміг завести машину.
«Взяли з дружиною ковдри та пішли по селу шукати тих, хто міг би нас відвезти. Ледь знайшли сусіда, його ще й треба було вмовляти – боявся їхати на заміновані шляхи».
Чоловік на авто побоявся під’їжджати близько до автівки, яка ще палала. Ігор з Галиною кілька метрів йшли пішки, потім із вогнегасника загасили машину та забрали тіла своїх онуків та доньки. Вже у селі батьки розшукували домовину – вдалося знайти лише одну, для доньки.
Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.
Обстрілювали Красне і під час поховання Оксани та її синів. Вісім разів чоловікам, які копали могилу, довелось падати на землю, щоб сховатись від снарядів.
Після того, як росіян вигнали з Київщини та північних регіонів, Оксану зі синами перепоховали.
04березня
Богдан ХАРЧЕНКО,21.12.2007 р.н.
Данило ХАРЧЕНКО,24.12.2010 р.н.
14років
11років
Чернігівська обл
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Оксана Болтушкіна разом із синами 5-класником Данилом та 8-класником Богданом переїхала до батьків у село Красне на Чернігівщині.
Але і там їм довелося ховатись від обстрілів у льосі, іноді – у будинку за двома стінами. Діти дуже боялись, хоча і намагались цього не показувати мамі. Оксана спостерігала за тим, як зі села їхали люди. Вона постійно була на зв’язку із колишнім чоловіком Сергієм, який просив покинуте Красне.
5 березня жінка таки зважилась на це. Її батько Ігор Болтушкін зранку поїхав на велосипеді глянути, чи їдуть машини у бік Києва. Якщо так – то думали, що й донька може рушати. Повернувся, сказав Оксані, що бачив автівки. Вона покидала речі у машину, посадила синів та кота, якого із собою привезли із Чернігова, й сіла за кермо. Ігор вирушив з ними, щоби показати дорогу на трасу.
«Коли прощались, я сказав Богданові, щоби він був на зв'язку, бо донька ж за кермом. «Бережіть маму», – мої останні слова перед тим, як рідні поїхали. Я стояв та дивився, як рушила автівка», – згадує чоловік.
За кілька хвилин машина зникла з поля зору. А далі пролунав вибух. Ігор почав набирати рідних, вони не відповідали. Чоловік взяв велосипед та поїхав у бік вибуху. Через п’ять кілометрів побачив, що автівка доньки палає.
«Хлопці горіли у машині, а Оксана лежала поряд. Її викинуло. Я так кричав... І все це під постійними обстрілами. Думав – хай би мене там вбило, щоби поряд з ними лежав», – говорить Ігор.
Автівка Оксани Болтушкіної наїхала на міни, що лежали на обох смугах дороги на Київ. Ігор розумів, що загиблих рідних слід забрати додому. Він повернувся до будинку. Через руки, які тремтіли, не зміг завести машину.
«Взяли з дружиною ковдри та пішли по селу шукати тих, хто міг би нас відвезти. Ледь знайшли сусіда, його ще й треба було вмовляти – боявся їхати на заміновані шляхи».
Чоловік на авто побоявся під’їжджати близько до автівки, яка ще палала. Ігор з Галиною кілька метрів йшли пішки, потім із вогнегасника загасили машину та забрали тіла своїх онуків та доньки. Вже у селі батьки розшукували домовину – вдалося знайти лише одну, для доньки.
Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.
Обстрілювали Красне і під час поховання Оксани та її синів. Вісім разів чоловікам, які копали могилу, довелось падати на землю, щоб сховатись від снарядів.
Після того, як росіян вигнали з Київщини та північних регіонів, Оксану зі синами перепоховали.
Дата убивства
04березня
ПІБ
Богдан ХАРЧЕНКО,21.12.2007 р.н.
Данило ХАРЧЕНКО,24.12.2010 р.н.
Вік
14років
11років
Місце загибелі
Чернігівська обл
Дата народження
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Оксана Болтушкіна разом із синами 5-класником Данилом та 8-класником Богданом переїхала до батьків у село Красне на Чернігівщині.
Але і там їм довелося ховатись від обстрілів у льосі, іноді – у будинку за двома стінами. Діти дуже боялись, хоча і намагались цього не показувати мамі. Оксана спостерігала за тим, як зі села їхали люди. Вона постійно була на зв’язку із колишнім чоловіком Сергієм, який просив покинуте Красне.
5 березня жінка таки зважилась на це. Її батько Ігор Болтушкін зранку поїхав на велосипеді глянути, чи їдуть машини у бік Києва. Якщо так – то думали, що й донька може рушати. Повернувся, сказав Оксані, що бачив автівки. Вона покидала речі у машину, посадила синів та кота, якого із собою привезли із Чернігова, й сіла за кермо. Ігор вирушив з ними, щоби показати дорогу на трасу.
«Коли прощались, я сказав Богданові, щоби він був на зв'язку, бо донька ж за кермом. «Бережіть маму», – мої останні слова перед тим, як рідні поїхали. Я стояв та дивився, як рушила автівка», – згадує чоловік.
За кілька хвилин машина зникла з поля зору. А далі пролунав вибух. Ігор почав набирати рідних, вони не відповідали. Чоловік взяв велосипед та поїхав у бік вибуху. Через п’ять кілометрів побачив, що автівка доньки палає.
«Хлопці горіли у машині, а Оксана лежала поряд. Її викинуло. Я так кричав... І все це під постійними обстрілами. Думав – хай би мене там вбило, щоби поряд з ними лежав», – говорить Ігор.
Автівка Оксани Болтушкіної наїхала на міни, що лежали на обох смугах дороги на Київ. Ігор розумів, що загиблих рідних слід забрати додому. Він повернувся до будинку. Через руки, які тремтіли, не зміг завести машину.
«Взяли з дружиною ковдри та пішли по селу шукати тих, хто міг би нас відвезти. Ледь знайшли сусіда, його ще й треба було вмовляти – боявся їхати на заміновані шляхи».
Чоловік на авто побоявся під’їжджати близько до автівки, яка ще палала. Ігор з Галиною кілька метрів йшли пішки, потім із вогнегасника загасили машину та забрали тіла своїх онуків та доньки. Вже у селі батьки розшукували домовину – вдалося знайти лише одну, для доньки.
Ніч на 6 березня була важкою. Красне сильно обстрілювали. Світла в селі вже не було. Під свічками на веранді Галина читала над тілами рідних Євангеліє. Ігор в сусідній прибудові при світлі налобного ліхтарика майстрував онукам домовину – одну на двох. У ту ніч будинок та подвір’я Болтушкіних сікло уламками.
Обстрілювали Красне і під час поховання Оксани та її синів. Вісім разів чоловікам, які копали могилу, довелось падати на землю, щоб сховатись від снарядів.
Після того, як росіян вигнали з Київщини та північних регіонів, Оксану зі синами перепоховали.
11 березня
Владислав АГІБАЛОВ
9 років
м. Маріуполь, Донецька область
27.08.2012
Дата убивства
11 березня
ПІБ
Владислав АГІБАЛОВ
Вік
9 років
Місце загибелі
м. Маріуполь, Донецька область
Дата народження
27.08.2012
20 березня
Гліб БЕВЕРАКІ
11 років
м. Маріуполь, Донецька область
19.12.2010
Дата убивства
20 березня
ПІБ
Гліб БЕВЕРАКІ
Вік
11 років
Місце загибелі
м. Маріуполь, Донецька область
Дата народження
19.12.2010
22 березня
Софія АМЕЛЬЧАКОВА
8 років
м. Маріуполь, Донецька область
22.04.2013
Дата убивства
22 березня
ПІБ
Софія АМЕЛЬЧАКОВА
Вік
8 років
Місце загибелі
м. Маріуполь, Донецька область
Дата народження
22.04.2013
22 березня
Марія АМЕЛЬЧАКОВА
11 років
м. Маріуполь, Донецька область
18.12.2010
Дата убивства
22 березня
ПІБ
Марія АМЕЛЬЧАКОВА
Вік
11 років
Місце загибелі
м. Маріуполь, Донецька область
Дата народження
18.12.2010